Оператори — це команди програми. Нижче наводяться основні оператори, за допомогою яких можна створювати прості програми:

 

 

 

Зауваження: 

Після кожного оператора в програмі ставиться символ «;» (крапка з комою). У кінці програми ставиться «.» (крапка).

 

Оператор присвоювання

 В математиці часто доводиться мати справу з абстрактними змінними, тобто рахується, що в деякому виразі змінні не мають якогось конкретного значення або ж можуть мати будь-які значення. В програмуванні це зовсім інакше.

 При об'яві змінної певного типу на початку програми ЕОМ відводить відповідну ділянку пам'яті, в якій може розміститися значення вказаного типу. Цій ділянці пам'яті надається ім'я, однакове з іменем змінної. Надалі в ці комірки пам'яті може бути розташовано будь-яке допустиме значення. Якщо далі транслятор зустрічає в програмі ім'я вже об'явленої змінної, він автоматично звертається до ділянки пам'яті з цим самим іменем для того, щоб або розмістити там, або взяти звідти потрібне значення.

 Один з основних засобів для того щоб розмістити в комірці змінної якесь значення — це використати оператор присвоювання:

 змінна := вираз

 Тут символи ":=" — знаки оператора присвоювання. Послідовність виконання така: спочатку обчислюється значення виразу в правій частині оператора; це значення розміщується потім в комірку пам'яті змінної, ім'я якої вказано зліва. Як частковий випадок, виразом може бути одна константа чи змінна.

Приклади:

 а:=3 - а присвоїти 3, тобто в а розмістити значення 3;

 y:=cos(x)+sin(x) - у присвоїти значення виразу;

 b:=с - в комірку b копіюється значення з с;

 х:=х+1 - до значення х додається 1, отриманий результат знову розміщується в комірку х.

 Тип змінної зліва повинний бути таким самим, як і тип значення виразу справа, за винятком, коли змінна може бути REAL, а вираз — INTEGER. 

 Оператор введення

 Якщо програміст бажає записати значення в комірку змінної не під час написання програми, а в процесі її виконання в режимі діалогу (тобто та людина, що працює з програмою, сама може ввести те значення змінної, яке забажає), потрібно користуватися оператором read (читати): read (список змінних); 

 Наприклад:

read(x)

read(a,b,c)

 При цьому виконання програми призупиняється й ЕОМ очікує, поки користувач не введе з клавіатури відповідне значення. При натисканні на клавішу "Enter" значення розташовується в комірці змінної, вказаної в дужках оператора read. Якщо в операторі read указано декілька змінних, потрібно при введенні значень або після набору кожного значення натискати "Enter", або набрати всі значення відразу, розділюючи їх пробілами, після чого натиснути клавішу "Enter". Якщо потрібно, щоб після введення останнього значення зі списку змінних оператора read курсор перейшов на початок наступного рядка (для зручності подальшого діалога), використовують різновид оператора read у вигляді:

 Readln (список змінних); 

Оператор виведення

 Для виведення значень змінних на екран монітора користуються оператором write (писати) та його різновидом writeln у такому самому форматі:

write(cписок змінних);

writeln (список змінних);

 Аналогічно, після закінчення роботи оператора writeln, курсор переводиться на початок наступного рядка.

Наприклад, якщо а=5, b=7,с=1.4Е-19, d=106,

то оператори write(a); writeln(b,c); write(d);

виведуть на екран значення в такому вигляді:

5 71.4E-19

106

 причому курсор залишається відразу за числом 106 і наступний оператор write або writeln буде продовжувати виведення в цьому самому рядку.

 Звертаю увагу на те, що значення змінних a, b, c злилися і однозначно визначити що, і кому належить досить проблематично. Щоб такого не відбувалося можна виводити між змінними пропуски.

 Наприклад для нашого випадку оператори

write(a ,' ‘); writeln(b,' ‘,c); write(d);

виведуть на екран значення в такому вигляді:

 5 7 1.4E-19

106

 Виводити можна не тільки значення змінних, а й значення виразів:

 write(sin(2*a*b));

 Для величин, що виводяться оператором write (writeln), можна зазначати формат виведення:

 1) для не REAL величин у вигляді:

 writeln (величина: n)

 2) для REAL величин у вигляді:

 writeln (величина: n:m)

 Тут ціле число n визначає кількість позицій для виведення величини. Якщо величина не вміщується у вказаний формат, цей формат ігнорується; якщо ж величина коротша від формату, то символи, що виводяться, зсуваються вправо, а зайві позиції зліва заповнюються пропусками. Це дозволяє роздруковувати на екрані значення у вигляді таблиць рівними стовбчиками. Для REAL-величин другий параметр (ціле число m) зазначає кількість десяткових знаків після десяткової крапки, що виводяться. Число виводиться в форматі з фіксованою крапкою з автоматичним округленням. Якщо m=0, то REAL-число виводиться як ціле (без крапки).

 Приклади:

 i:=25;

a:=3.48;

write(‘Результат : 'і:5,а:9:3)

write(x:7:0);

 Результат виведення:

 Результат:

25     3.480

 Перед числом 25 виведено 3 пропуски, а перед 3.480 – 8 пропусків.

 Без зазначення формату REAL-величини виводяться у форматі з плаваючою крапкою (в Е-формі). Зазначення формату впливає лише на виведення і не впливає на самі значення змінних.

 Як вже відмічалось, на початку програми треба описати всі змінні, що використовуються в тілі програми. Робиться це після службового слова VAR у такому вигляді:

 VAR

список змінних: тип;

……………

список змінних: тип;

 Якщо деякі об'єкти програми не передбачено змінювати в процесі обробки даних, їх краще об'явити на початку програми у вигляді проіменованих констант після слова CONST:

 CONST

ім'я=значення;

ім'я=значення;

………….

ім'я=значення;

 Тип константи транслятор визначає автоматично по її значенню. Причому значенням константи можуть бути не тільки символи типу char, а й рядки символів, взятих в апострофи.

 Наприклад, якщо об'явлено:

 const mess ='значення a =';

 то в тілі програми оператор write(mess,a); чи безпосередньо write('значення a =',a);

 призведе до того самого результату — виведе на екран повідомлення (при а=5):

 значення а=5