Якщо ваша карта обслуговується ПриватБанком тоді переведіть потрібну суму через Приват24 на карту 5168 7573 0556 9925 або натисніть на посилання "Перейти до оплати", щоб здійснити миттєвий платіж без комісії. Перейти до оплати!
Більшість інших операцій по обробці величин виконують стандартні функції. Функція має ім'я (ідентифікатор), за яким вказано один чи більше аргументів. При зверненні до функції викликається готова вбудована в транслятор програма обробки, якій, в якості вхідних величин, передаються аргументи функції. Результат повертається в головну програму через ім'я функції.
Програма оперує різними елементами даних. Кожен елемент може бути визначеного типу. Цей тип задає як множину значень, що може приймати елемент, так і операції, які можуть бути з ним виконані.
Зараз ми розглянемо лише чотири стандартних типи даних:
1) INTEGER (цілий). Діапазон значень даних цього типу, що можуть прийматися, зазвичай від -32768 до +32767. Граничні значення діапазону записано в стандартних константах, які мають імена MAXINT та MININT, тобто MININT -32768 та MAXINT=32767. Спроба отримати значення, що виходить за межі діапазону, призводить до помилки транслятора.
Об'єкти даних — учасники операцій — називаються операндами. Над операндами цілого типу можливі такі операції: + (додавання), - (віднімання), * (множення), DIV (цілочисельне ділення з відсіченням залишку), MOD (залишок від цілочисельного ділення). Ці операції виконуються точно. Порядок виконання звичайний: спочатку множення, ділення та отримання залишку, потім додавання та віднімання. Службові слова DIV і MOD з двох сторін повинні відокремлюватися пробілами.
Перш за все, слід пам'ятати, що вивченням мови програмування - це знайомство з формальними правилами запису алгоритмів для їх подальшого виконання комп'ютером. Формальність ця виникає з самих принципів, закладених в архітектуру обчислювальних пристроїв, і жорсткості математичної логіки. Тому слід сприймати всі досить строгі правила як неминучість, налаштувати себе на серйозну, скрупульозну, деколи складну роботу.
Щоб писати програми на мові Pascal, необхідно увійти в середовище програмування. Якщо у вас немає цієї програми, то ви можете викачати її на будь-якому сайті.
Якщо ж вона у вас є, то приступимо до процесу навчання.
Пройшовши всі уроки ви отримаєте приклади розв'язання завдань, уявлення про написання програм в цілому, а також вивчите мову програмування Turbo Pascal.
Як і будь-який алгоритм, що є послідовністю інструкцій, програма на мові Паскаль складається з команд (операторів), записаних в певному порядку і форматі.
Команди дозволяють отримувати, зберігати і обробляти дані різних типів (наприклад, цілі числа, символи, рядки символів, т.д.). Проте окрім команд в записі програми беруть участь ще так звані "службові слова". Це і є елементи формальності, організуючі структуру програми. Їх не так багато, але їх значення важко переоцінити. Службові слова можна використовувати тільки по своєму прямому призначенню. Перевизначати їх не дозволяється.
Основне призначення комп'ютера - полегшити людині роботу з великими об'ємами інформації, тому переважна більшість програм побудована поодинці, досить простому принципу: отримання даних із зовнішнього світу (введення), обробка їх по відповідному алгоритму, зберігання необхідної інформації і вивід в зовнішній (по відношенню до комп'ютера) світ отриманих результатів. Всі ці дії реалізуються через наявні в мовах програмування команди, алгоритмічні структури і структури даних.
«Я думаю, що в майбутньому все, а не тільки програмісти будуть пов'язані з елементами програмування», - вважає Марк Цукерберг. Оскільки в цьому майбутньому доведеться жити нашим дітям, пора підготувати їх до труднощів, тобто навчити програмувати.
Навіщо вчити дитину програмуванню? Тим більше якщо у вас росте майбутня балерина або футболіст? Відповідь проста: для того, щоб навчити логічно мислити і планувати свої дії. Батьки хваляться, що сучасні діти майже з пелюшок вміють включати планшети і комп'ютери. Інтерес до техніки і тягу до розваг можна поєднати з навчанням і розвитком, запропонувавши дитині ігри, які навчать складати алгоритми і навіть писати код.
Якщо ви їх ще не зустрічали, тоді ви просто ще недостатньо старалися! Хто вони? Помилки. Проблеми. Баги. Винятки. Жуки. Розумієте про що я? Я зрозумів про що це з оцієї програми:
На останньому уроці ми з вами навчились імпортувати та використовувати код з інших модулів. На цьому ж уроці спробуємо трішки розібратися з роботою з файлами, як їх відкривати, записувати дані і навіть як зберігати та відновлювати цілі екземпляри (так – Пітонівські об’єкти) напряму у файли. Забули що означає термін Екземпляр? Тоді пропоную пригадати один з попередніх уроків про Класи у мові Python.
Відкривання Файлу
Для того, щоб відкрити файл, ми зазвичай користуємося вбудованою у мову Пітон функцією ‘open’. Дана функція отримує ряд аргументів, якими ми повідомляємо чи хочемо читати з файла, а чи можливо навпаки записати дані у нього, ну і звичайно передаємо шлях до самого файла. Отже, давайте на живому прикладі спробуємо відкрити файл для читання (у режимі read – ‘r’ ):
У попередньому уроці ми з вами освоїли дуже важливий урок – Класи в мові Python. Як ми пам’ятаємо, клас є таким собі об’єднанням змінних та функцій під одним дахом. Програмістський словник називає дану властивість класів (об’єднання усіх змінних та функцій разом) інкапсуляцією. В будь-якому випадку це дуже зручно тримати усі наші функції та змінні в одному місці таким чином, щоб потім перевикористовувати даний код у багатьох інстансах і місцях в коді.
І напевне у вас на даний момент виникає питання: “як я можу використовувати мої класи у різних місцях, у різних програмах?”. Відповідь полягає у тому, щоб покласти наш клас в МОДУЛЬ, так щоб ми могли пізніше імпортнути його з іншого місця в інших наших програмах.
Ще одна річ, яку ви дізнаєтеся – це те, що програмісти є ліниві. Якщо вже щось придумали і зробили до вас, тоді чому ви повинні це робити чи придумувати ще один раз?
Функції якраз і є одним із тих інструментів, що допомагають не робити одне і те ж двічі. Придумали і написали свій код один перший раз, оформили його у вигляді функції, а тоді використовуємо цю функцію знову і знову у своєму коді у найрізноманітніших місцях. Уникаючи дублювання коду. Зручно, так?
Звичайно функції мають свої обмеження. Функції не можуть зберігати ніякої інформації чи змінних – вони лише містять логіку. Кожен новий раз, коли ви викликатимете функцію, вона починатиметься з “чистого листа”, не пам’ятаючи свого попереднього виклику. Проте, у деяких випадках, функції та змінні є взаємопов’язані між собою, і потребують взаємодії. Наприклад, уявіть, що ви володієте ключкою для гольфу. Вона має певні характеристики (змінні) як от довжина, матеріал стержня, розмір ручки. Вона також виконує певні функції, наприклад: розгойдування, удар по кульці, або функція зламу (при злості від невдачі ;). Щоб правильно користуватися ключкою і використовувати її правильно згідно її функцій, нам необхідно знати параметри (змінні) функції: її довжину, розмір ручки, матеріал ключки, і т.д.
Ваш мозок ще далі болить від попереднього уроку? Без проблем, я спеціально постарався, щоб під час цього уроку ми з вами трошки відпочили. Ми повертаємося до простої теми – змінні – але копнемо трошки глибше.
Давайте задумаємось… Змінні зберігають якусь невелику частинку інформації. Вони можуть повернути її нам у будь-який час, також ми можемо змінити цю інформацію (значення змінної) у будь-який час. Змінні – це чудовий інструмент, щоб зберігати певну інформацію і змінювати її по ходу нашої програми.
Але що, якщо нам потрібно зберегти наприклад цілий довгий список різноманітних “кусочків інформації”? Наприклад: імена місяців року. Або довгий список стрічок, який нам треба з часом змінювати? Наприклад: імена всіх собак чи котів у вашій сім’ї протягом останніх 20-ти років (у мене вони часто змінювалися у дитинстві). Або наприклад – телефонний довідник з усіма його номерами… Для цього нам треба буде мати список усіх імен, а також прив’язаний номер телефону до кожного з імен. Як же ж нам цього досягнути у нашій програмі на мові Python?
.jpg)
.jpg)
.jpg)
Без проблем, я спеціально постарався, щоб під час цього уроку ми з вами трошки відпочили. Ми повертаємося до простої теми – змінні – але копнемо трошки глибше.
